відгук на кіно

З огляду на розкрутку від фільму може й можна було б чекати чогось більшого, але насправді він цілком нормальний, такий собі “середнячок” в плані ідеї та спецефектів, зате досить несподіваний у сюжеті та героях.
Головні персонажі – підлітки, як у всі часи і у всіх країнах – невгамовні, переповнені енергією. Вони знімають кіно, тобто на маленьку любительську камеру (звідки й назва фільму – це формат 8-міліметрової плівки) але з цілком дорослим підходом – пишуть сценарій, розплановують сцени, навіть роблять грим. А навколо них маленьке містечко у США кінця 70-х років XX сторіччя. Де все типове і добре знайоме не лише американцям, а й просто любителям американського кіно. І одна з сцен – на малесенькому вокзальчику серед поля, хлопчаки вирішили, що буде добре, якщо в їхньому кіно діалог відбуватиметься на фоні поїзду, що проїжджає мимо. От тільки поїзд не проїхав, а зійшов з рейок і було в цій катастрофі багато загадкового, що потрапило в кадр підліткам. (продовження…)

Здається останнім часом кіновиробники вирішили заїдзити тему вампірів до повного виснаження. Уже яких тільки варіантів кровососної тематики не було. І ось маємо нову версію.
І версія ця, незважаючи на першоджерело у вигляді коміксу – це відчувається буквально в кожному другому кадрі – видається більш правдоподібною в тому, що стосується отих самих вампірів. Не гламурні красені і красуні з єдиним маленьким недоліком – п’ють людську кров, а справжні хижаки, інший біологічний вид, уже хоча б через це фільм заслуговує на перегляд. (продовження…)

Кіно з досить потужним потенціалом виявилося таким собі одноразовим трилерчиком. Якраз у найгірших традиціях “кіно для простих глядачів” – його все ще знімають, хоч давно вже зрозуміло і успіх таких фільмів як “Inception” це доводить, що глядачів такого рівня стає все менше. Не читав книги, тому не можу сказати чи це провина автора, чи все ж більше залежить від режисера. Але думаю, що на основі ідеї можна було зробити значно сильніший сюжет. (продовження…)

Норвезьке кіно виявилося несподівано дуже якісним та захоплюючим. Взявши за основу “Відьму з Блер” північні кінематографісти обіграли ідею і створили стрічку, що за багатьма параметрами, як на мій погляд, виявилася кращою. По перше це не є фільм жахів, коли основне завдання режисера – налякати глядача. Так, є моменти страшнуваті, але загалом фільм не сприймається як хоррор. По-друге хоч тут і присутня нереальна реальність, це скоріше “Таємні матеріали”, аніж історія про містичну відьму-вбивцю – студенти-журналісти випадково дізнаються про існування великого секретного проекту уряду. Ну і, якщо вже мова зайшла про містику – не можна не зважити на національний колорит. Взявши за основу казки саме своєї землі норвежці, як це не дивно, зробили фільм цікавий для широкого загалу. (продовження…)